«Як на стадіоні»: чому Орєшнік міг не влучити в ціль

24 травня 2026 року по території України були запущені дві ракети «Орєшнік». Інтервал між пусками складав 15 хвилин. Спочатку Повітряні сили у офіційному коментарі не підтверджували цю інформацію. Перше офіційне підтвердження з’явилось в листі Президента України до уряду США. Цю ж інформацію підтвердили партнери України, що мають обладнання для виявлення пусків. Повітряні сили під час атаки теж повідомляли про два запуски. Російські військові блогери теж вказують про два пуски.

Детально про другий пуск розглянуто в наступному матеріалі:

З моменту першого застосування «Орєшнік» був цікавою ціллю для команди «Нічної варти».

«Нічна варта» враховувала те, що всі російські сучасні ракети в системі наведення використовують супутникову навігацію. Не існує іншої системи прийнятної точності, що здатна навести ракету з точністю, що була досягнута під час першого та другого пусків «Орєшніка». Водночас засоби «Ліма-Квант», що є основним озброєнням «Нічної варти», здатні подавити всі відомі на сьогодні приймачі російських ракет. Головним завданням було створення поля потрібної кратності та потужності.

Під час другого пуску 8.01.2026 кількість розгорнутих засобів, їх сумарна потужність та зосередження основних зусиль «Нічної варти» навколо прикриття міста Києва не дозволила отримати позитивного результату.

Враховуючи обмеженість часу, «Нічна варта» у найшвидші терміни збільшила потужність засобів та дальність їх прикриття, врахувавши максимальну висоту траєкторії «Орєшніка» в 750 кілометрів.

Плануванням операції, окрім «Алхіміка», займались ще два високопоставлені офіцери з командування Збройних сил: «Попіл» та «Британець». Виникла ідея реалізувати технологію за аналогією зі стадіоном: коли тисячі людей одночасно вигукують гасло, його чути по всьому місту. Фахівці «Нічної варти» змогли запустити засоби РЕБ у режимі, коли кожен наступний засіб підсилює попередні. Таким чином здійснюється повітряне сумування потужності, і зона покриття суттєво збільшується.

Для більшого ефекту «Нічна варта» використали технологію «трініті», розроблену Алхіміком. Вона дозволяє збільшити дальність зони подавлення в кілька разів за рахунок передачі кожним з засобів тільки частини загального сигналу.

«Нічна варта» використала обладнання та технології, що застосовуються під час відбиття атак балістичних та гіпербалістичних ракет «Кинджал».

Для досягнення результату протягом трьох днів команда розгорнула кілька десятків додаткових засобів в новій конфігурації.

За задумом «Алхіміка», це мало створити сильніше напруження поля по всій траєкторії руху ракети, рівень якого був здатний подавити навігаційний приймач ракети. Пісня про Бандеру теж була присутня в сигналі і підсилена в тисячу разів. Вона зустрічала ракету ще в точці старту.

Попереднє моделювання, здійснене за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, підтвердило розрахунки. Покриття потрібного рівня досягалося уже на висоті 25 кілометрів у точці старту «Орєшніка» (червоний квадрат на карті нижче).

zoom_in

На максимальній висоті траєкторії в 750 кілометрів напруження поля було слабшим, але все ж достатнім для вибиття приймача і підтримки його в вибитому стані.

zoom_in

Тобто, застосувавши методику протидії «Кинджалам» та збільшивши потужність виробів, «Нічна варта» отримала схожий результат: одна ціль була відхилена та не влучила, а інша – влучила чи впала під час польоту з дуже суттєвим відхиленням на тимчасово окупованій території. Траєкторія польоту цих ракет найкраще підходить для їх подавлення, бо зона прямої видимості зберігається протягом всього польоту.

Різниця в ефективності подавлення двох ракет пояснюється моментом включення засобів: по першій ракеті розпочали працювати вже після фіксації її старту, друга – влітала в уже працюючу зону.

У цій версії ракети, скоріш за все, був використаний незахищений CRPA приймач або CRPA класу «Комета-4», «Комета-8». Ці висновки можна зробити виходячи з напруження поля, що призвело до ймовірного подавлення навігаційного приймача. Вразливості, що наявні в приймачах «Кинджалів» теж, ймовірно, не виправлені в цій ракеті.

Таким чином стає зрозуміло, що використання в «Орєшніку» застарілої інерційної системи вважалось цілком оправданим для розробників. Вони виходили з того, що на більшості маршруту навігація мала забезпечуватись навігаційним приймачем. А точності інерційної системи мало вистачити на останні кілька десятків кілометрів.

Розгортання кількох десятків нових «партизанських» засобів дало ще один результат: під час масованої атаки 14-15 червня три ракети «Циркон» не змогли влучити в ціль і були «локаційно втрачені» в Київській області.

Аналогічно не дали результати і спроба ворога модернізувати ракети «Кинджал» встановленням CRPA «Комета-16».

Розгорнута система «Стіна» здатна протистояти і цим новим приймачам. Три з трьох «Кинджалів», запущених під час останніх ударів, не влучили. Два з них – зруйнувались в повітрі. Внаслідок цього, «Нічна варта» отримала цінні зразки електроніки для вивчення та досліджень.

Водночас падіння ракети на території, що тимчасово окупована ворогом, не дозволяє дослідити уламки та підтвердити факт глушіння. Ця інформація потребуватиме додаткової верифікації в майбутньому.

Росіяни здійснили заміну навігаційного приймача «Комета-8» на «Комета 12», і, можливо, «Комета-16». Це суттєво покращило їх здатність протидіяти РЕБ. Але цього поки що не достатньо для подолання української системи РЕБ.

У протидії іншим типам ракет Україна досягла певного прогресу. Використання «Орєшніка», на думку «Нічної варти», є більш психологічним фактором: як ракети яку, на їх думку, неможливо було збити чи знешкодити. В принципі як вони думали і «Кинджал».

За даними української розвідки, друга ракета впала в районі населеного пункту Ясинувата, Донецької області.

Довідково:

«Орєшнік» (рос. Орешник – «ліщина») – російська балістична ракета проміжної дальності (БРПД, англ. IRBM), яка, за даними українських військових, може розвивати швидкість понад 12 300 км/год. Ракета оснащена шістьма бойовими частинами, кожна з яких, як повідомляється, містить суббоєприпаси. Її характеризують, як надзвичайно складну для перехоплення, хоча є сучасні системи протиракетної оборони, розроблені для протидії такому типу озброєння. Заступниця прессекретаря Пентагону Сабріна Сінгх ідентифікувала «Орєшнік» як модифікацію ракети проміжної дальності РС-26 «Рубєж».

Бойове оснащення «Орєшніка» з роздільними індивідуально керованими бойовими блоками (РГЧ ІН/MIRV) відрізняє його від інших ракет з ядерним потенціалом, що використовуються проти України, роблячи його особливо складним для перехоплення існуючими засобами ППО України. За словами директора Центру стратегічних і міжнародних досліджень, ця ракета рухається у верхніх шарах атмосфери, залишаючись недосяжною для українських систем протиповітряної оборони. Це унеможливлює її перехоплення за допомогою наявних українських систем. Водночас сучасні перехоплювачі, такі як Arrow 3 (Ізраїль) та SM-3 Block 2A (США), які не перебувають на озброєнні України, спеціально розроблені для боротьби з такими загрозами.

Висота орбіти досягає 750 кілометрів. Україна не має радарів, здатних виявляти такі ракети в польоті через верхні атмосфери, а також не має систем протиповітряної оборони, здатних їх збивати. Крім того, розділяючись на 6 бойових частин ракета вимагає фактично збиття кожної частини окремо.

On 24 May 2026, two "Oreshnik" missiles were launched at Ukrainian territory. The interval between launches was 15 minutes. Initially, the Air Force did not confirm this information in its official comment. The first official confirmation appeared in a letter from the President of Ukraine to the US government. The same information was confirmed by Ukraine's partners who operate launch-detection equipment. During the attack, the Air Force also reported two launches. Russian military bloggers likewise point to two launches.

The second launch is examined in detail in the following material:

From the moment it was first used, "Oreshnik" was an interesting target for the Night Watch team.

Night Watch took into account that all modern Russian missiles use satellite navigation in their guidance systems. There is no other system of acceptable accuracy capable of guiding a missile to the precision achieved during the first and second "Oreshnik" launches. At the same time, the Lima-Kvant assets that are Night Watch's primary armament are capable of suppressing all currently known receivers on Russian missiles. The main task was to create a field of the required multiplicity and power.

During the second launch on 08.01.2026, the number of deployed assets, their combined power, and the concentration of Night Watch's main effort around covering the city of Kyiv did not allow a positive result to be obtained.

Given the limited time, Night Watch increased the power of its assets and their coverage range as quickly as possible, taking into account "Oreshnik's" maximum trajectory altitude of 750 kilometers.

Planning of the operation, besides "Alchemist," involved two more senior officers from the Armed Forces command: "Popil" (Eng. – "Ash") and "Brytanets" ("Briton"). The idea arose to implement a technology by analogy with a stadium: when thousands of people shout a slogan at once, it can be heard across the whole city. Night Watch specialists managed to run the EW assets in a mode where each successive asset reinforces the previous ones. This achieves airborne summation of power, and the coverage zone increases substantially.

For greater effect, Night Watch used the "Trinity" technology developed by the Alchemist. It makes it possible to increase the range of the suppression zone several times over, by having each asset transmit only part of the overall signal.

Night Watch used equipment and technologies that are applied when repelling attacks by "Kinzhal" ballistic and hyperballistic missiles.

To achieve the result, over three days the team deployed several dozen additional assets in a new configuration.

By Alchemist's design, this was intended to create a stronger field tension along the missile's entire flight path, at a level capable of suppressing the missile's navigation receiver. The song about Bandera was also present in the signal and amplified a thousandfold. It met the missile right at the launch point.

Preliminary modelling, carried out using specialized software, confirmed the calculations. Coverage of the required level was already achieved at an altitude of 25 kilometers at "Oreshnik's" launch point (red square on the map below).

zoom_in

At the maximum trajectory altitude of 750 kilometers, the field tension was weaker but still sufficient to knock out the receiver and keep it in a knocked-out state.

zoom_in

In other words, by applying the counter-"Kinzhal" methodology and increasing the power of the units, Night Watch obtained a similar result: one target was deflected and missed, while the other either hit or fell during flight with a very significant deviation over temporarily occupied territory. The flight trajectory of these missiles is best suited for suppressing them, because the line-of-sight zone is maintained throughout the entire flight.

The difference in suppression effectiveness between the two missiles is explained by the moment the assets were switched on: work against the first missile began only after its launch was detected, while the second flew into an already-active zone.

In this version of the missile, an unprotected CRPA receiver, or a CRPA of the "Kometa-4" or "Kometa-8" class, was most likely used. These conclusions can be drawn from the field tension that led to the probable suppression of the navigation receiver. The vulnerabilities present in "Kinzhal" receivers are also likely not fixed in this missile.

It thus becomes clear that the use of an outdated inertial system in "Oreshnik" was considered entirely justified by its developers. They proceeded on the basis that, for most of the route, navigation was to be provided by the navigation receiver, and that the accuracy of the inertial system would be enough for the last few dozen kilometers.

The deployment of several dozen new "partisan" assets produced one more result: during the massed attack on 14–15 June, three "Tsirkon" missiles failed to hit their targets and were "lost to tracking" in Kyiv Oblast.

The enemy's attempt to modernize "Kinzhal" missiles by installing the "Kometa-16" CRPA likewise yielded no results.

The deployed "Wall" system is capable of countering these new receivers as well. Three out of three "Kinzhals" launched during the latest strikes missed. Two of them disintegrated in the air. As a result, Night Watch obtained valuable electronics samples for study and research.
At the same time, a missile falling on territory temporarily occupied by the enemy makes it impossible to examine the debris and confirm the fact of jamming. This information will require additional verification in the future.

The Russians replaced the "Kometa-8" navigation receiver with the "Kometa-12," and possibly the "Kometa-16." This significantly improved their ability to counter EW. But so far this is not enough to overcome the Ukrainian EW system.

In countering other types of missiles, Ukraine has achieved certain progress. The use of "Oreshnik," in Night Watch's view, is more of a psychological factor: as a missile that, in their view, was impossible to shoot down or neutralize. Much as they thought about "Kinzhal," in principle.

According to Ukrainian intelligence, the second missile fell near the settlement of Yasynuvata, Donetsk Oblast.

For reference:

"Oreshnik" (Russian: Орешник — "hazel") is a Russian intermediate-range ballistic missile (IRBM) which, according to the Ukrainian military, can reach speeds of over 12,300 km/h. The missile is equipped with six warheads, each of which is reportedly armed with submunitions. It is characterized as extremely difficult to intercept, although modern missile-defense systems designed to counter this type of weapon do exist. Deputy Pentagon Press Secretary Sabrina Singh identified "Oreshnik" as a modification of the RS-26 "Rubezh" intermediate-range missile.

"Oreshnik's" payload, with multiple independently targetable reentry vehicles (MIRV), distinguishes it from other nuclear-capable missiles used against Ukraine, making it especially difficult to intercept with Ukraine's existing air-defense assets. According to the director of the Center for Strategic and International Studies, this missile travels in the upper layers of the atmosphere, remaining beyond the reach of Ukrainian air-defense systems. This makes it impossible to intercept using available Ukrainian systems. At the same time, modern interceptors such as Arrow 3 (Israel) and SM-3 Block 2A (USA), which are not in service with Ukraine, are specifically designed to counter such threats.

The orbital altitude reaches 750 kilometers. Ukraine has no radars capable of detecting such missiles in flight through the upper atmosphere, nor air-defense systems capable of shooting them down. In addition, by separating into six warheads, the missile effectively requires each part to be shot down separately.